Мабуть, кожному з нас доводилось говорити чи просто думати: тужно, хоч вовком вий. Але якщо людина, якою б порядною вона не була, і справді виливатиме свою тугу в такий спосіб — ким її вважатимуть навколишні? Правильно — божевільною.

Не раз майстри художнього слова примушували читача замислитись над тим, як особистість, котра дозволяє собі — свідомо чи несвідомо — не зважати на умовності соціуму, бути самою собою, стає об’єктом гонінь і жертвою несправедливості. Фінський письменник Арто Паасилінна проникливо і щиро розповідає історію свого героя — мірошника Ґуннара Гуттунена, чоловіка тямущого, чесного, працьовитого і простодушного, але, в очах односельців, дивного. Кілька місяців його життя проходять перед нами, з коханням і незгодами, перемогами й невдачами, пастками і втечами. За простим начебто сюжетом — глибокий філософський зміст і щемливе співчуття. Вражає і фінал роману.

Ця книжка може стати справжньою знахідкою для поціновувачів красного письменства і відкриттям нового імені в неозорості світової літератури. Это и многое другое вы найдете в книге Виючий мірошник (Арто Паасилинна)