«Місце для дракона» — напрочуд дивна історія, у якій усе навпаки: дракон на ім’я Грицько — це не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик, натомість лицарі на чолі з володарем королівства — підступні та трусливі. Дракон тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору — щоб не нищити природу. Він не їсть м’яса і не хоче нікого вбивати. Але традиції ніхто не відміняв, і ці традиції зобов’язують будь-що знищити дракона. Добро і зло міняються масками — люди стали драконами, а Грицько-дракон більше людина, ніж самі люди.

Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розіп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів! Это и многое другое вы найдете в книге Місце для дракона (Юрий Винничук)